Вишиванку носіть у душі…

2020-05-21

/Files/images/вишивинки.jpg

Як важливо пам’ятати про свої ж традиції! Як важливо їх берегти!

Вишиванка… І одразу в уяві постає ткацький верстат і натруджені бабусині руки, що тчуть-вишивають оберіг-святиню…

Здавна вишиванка була оберегом від нечистої сили, від зурочення. Мала приносити вона щасливу долю, тому хто її носить, особливо, якщо вишита мамою чи бабусею.

Переплелись у ній та злились воєдино ті два вічні кольори – червоне й чорне – радість і смуток, любов та журба… Проте мало одягти вишиванку і вважати себе патріотом, потрібно носити її щодень у душі, відкриваючи у собі все нові острови духовності…

Сьогодні ж цей атрибут одягу потроху втрачає своє сакральне значення й стає повсякденним (а дехто поставить – чи слушне? – запитання: «Навіщо вона треба? Подумаєш, сорочка вишита…»)…

Вишиванка – це зв'язок поколінь, прийдешніх і минулих, та ниточка, тримаючись за яку обов’язково кожного разу знаходжу себе, відроджуючись, як фенікс з попелу… Бо тільки культура творить основу Людини, бо тільки духовність визначає мірило наших цінностей…

Вишиванку носіть у душі! Вишиванку носіть і на тілі… Діана Матвійчук

Кiлькiсть переглядiв: 48

Коментарi