2020-05-21
Як важливо пам’ятати про свої ж традиції! Як важливо їх берегти!
Вишиванка… І одразу в уяві постає ткацький верстат і натруджені бабусині руки, що тчуть-вишивають оберіг-святиню…
Здавна вишиванка була оберегом від нечистої сили, від зурочення. Мала приносити вона щасливу долю, тому хто її носить, особливо, якщо вишита мамою чи бабусею.
Переплелись у ній та злились воєдино ті два вічні кольори – червоне й чорне – радість і смуток, любов та журба… Проте мало одягти вишиванку і вважати себе патріотом, потрібно носити її щодень у душі, відкриваючи у собі все нові острови духовності…
Сьогодні ж цей атрибут одягу потроху втрачає своє сакральне значення й стає повсякденним (а дехто поставить – чи слушне? – запитання: «Навіщо вона треба? Подумаєш, сорочка вишита…»)…
Вишиванка – це зв'язок поколінь, прийдешніх і минулих, та ниточка, тримаючись за яку обов’язково кожного разу знаходжу себе, відроджуючись, як фенікс з попелу… Бо тільки культура творить основу Людини, бо тільки духовність визначає мірило наших цінностей…
Вишиванку носіть у душі! Вишиванку носіть і на тілі… Діана Матвійчук
Березень 2024 | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
П | В | С | Ч | П | С | Н |
1 | 2 | 3 | ||||
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |