Мамо! За все, що маю, дякую Тобі!

2021-05-09

Мама, матінка, матуся, а у когось ще й неня, ненечка… Так пестливо називаємо найдорожчу людину на Землі.

Руки матері завжди пахнуть теплом, працею та хлібом… Помережані вони смужками долі, так і хочуть обігріти весь світ! А які смачні пиріжки у матусі! Ще й досі згадую той приємний, запашний аромат, який доноситься із самого дитинства…

Чи вміємо ми помічати смуток у маминих очах? Чи можемо її розвеселити, коли сумно? А бачили ви, як світяться очі у неньки, коли їй радісно на душі: чи вдало склала іспит дитина, або просто все вдалося… То неоціненні моменти, ті, які варто помічати…

Мама – це СКАРБ… Неоціненний, інколи незбагненний, рідний, його не обирають, але ним треба дорожити щохвилини… Спливе той скарб у ріці часу… І збагнемо ми свої «дитячі недоліки» вже тоді, коли самі станемо батьками… Подзвоніть неньці просто так, запитайте, як у неї справи, що нового; просто для того, щоб почути голос рідний, який завжди поверне до батьківської оселі…

Мамо! За все, що маю, дякую тобі! І за недоспані ранки, і за вивчені разом уроки і домашні завдання, і за смачні-пресмачні пиріжки-тортики, за розмову щиру і підтримку таку важливу, і просто так, бо ТИ У МЕНЕ Є… За це також дякую… А у Бога проситиму здоров’я для Тебе…

Тож бережіть свій найдорожчий скарб на Землі – рідну неньку… Цінуйте та поважайте не тільки у свято, а щодень, щомиті, щохвилини…