Собор нашої душі

2021-01-22

/Files/images/shkola/1579675037_1579635618-6744.jpg

Соборність – це Україна… Це Маленький Всесвіт кожного українця з невичерпними прагненнями, вибуховими емоціями, мріями захмарними, але цілком здійсненними...

Соборність – це ми з вами… І тоді (у далеких 90-х), коли утворили «живий ланцюг», і тепер, коли творили Революцію Гідності, нескореної, непідвладної, вистражданої… Та й сьогодення «дивує щораз»: катаклізми, буревії, пандемії… І як вистояти, як протистояти всьому? «Із соборами у душі», ‒ відповім. Бути волелюбним, бути громадянином країни, не просто пройти мимо, а допомогти…

Хтось недбало кине: «А що ж таке соборність?». Людяність, єдність, бажання творити добрі справи (повірте, навіть, якщо тобі «вставляють палиці в колеса»). Соборність для мене – це розуміння оточуючих, це, в першу чергу розуміння самого себе… І тоді, як маленькі струмочки вливаються у велику річку, так думки кожного зіллються в воєдиному началі, в думках і прагненнях вмілого й розсудливого керманича держави. І тоді (так і хочеться процитувати Т. Шевченка: «Врага не буде супостата, а буде син, і буде мати…») буде демократична держава, з волевиявленням народу, а не можновладців, з цілком реальними ідеями і їх втіленням…

Сьогодні ми носимо маски: пандемія вносить свої корективи у спілкування з рідними, роботу, бізнес. Чи є така маска у нашої Соборності? Ні. Бо від чого їй ховатися? Від правди? Але нам вони потрібні (у цьому теж наша єдність): думаємо в першу чергу про того, хто поряд, потім – про себе… Вірю: навіть під час вірусу ми все здолаємо…

Здається, ось стоїш біля глибокого провалля… Ще крок… І впадеш, не підведешся, зірвешся вниз; стискаєш у собі, мов жмуток колосочків, маленьку свою Україну, соборну, вільну, незалежну… І боляче, і страшно… Що далі? Безвихідь?.. Кожній країні, погодьтеся, дарований Богом свій шлях, і тоді, коли по ньому йдуть ворожі списи, несучи на собі кров, неспокій та страждання, а забираючи натомість волю й незалежність, тільки тоді боляче врізається в душу просте усвідомлення: коли у тебе немає волі, її забирають, ти сповна відчуваєш її цінність, важливість…

Це ж стосується й Соборності. Бережіть її! Не проміняйте, не віддавайте! Тож пам’ятаймо, про що писав Олесь Гончар: «Собори душ своїх бережіть друзі, собори душ!».

Кiлькiсть переглядiв: 11

Коментарi