Голодоморена моя Україно!

2020-11-28

/Files/images/shkola/golodomor-770x433.jpg

Яка ти для мене?

Вишнева… Так, як писали Тарас Шевченко та Володимир Сосюра. Саме у Великого Кобзаря є і садок, і сім’я, що вечеряє біля хати… Але тоді ніхто не збирався, родини розпадались, розлітались за обрій журавлями, бо голодом були винищені…

Солов’їна… Але не витьохкував соловейко у житах в далекому 1932 році… Бо й пшеничного поля не було, а за колосочки, які збирали, могли покарати розстрілом…

Янголи смерті (штучні ті янголи були) витали над кожнісіньким селом. І як би там не казали, що, буцімто, був неврожай, недорід чи ще щось, я не повірю…

Бо десь поділась проста людяність, порядність, честь та совість… Зникали вони, як і саме життя – і здавалось, що не люди блукають, а примари, в яких лише на хвилиночку поселилась душа, та ось-ось вона вилетить. І не стане Людини…

У День пам’яті жертв Голодомору у Княжицькій ЗОШ І-ІІ ступенів пройшли тематичні виховні години у кожному класі. Було проведено також і бесіди-диспути: «Що я знаю про Голодомор 1932-1933 років?», «Пам’ятаємо, щоб не допустити знову…».

Школярі початкової школи переглянули мініфільм «Дух голоду». Педагоги розповіли про трагічні події минулого.

Не забудь, Україно, своїх синів та дочок! А хтось же з них недокохав, недолюбив, не побув у снах юнацьких чи дівочих, не набавився лялькою… Хтось хотів стати ученим чи дослідником, археологом чи лікарем, космонавтом чи навіть випробовувачем літаків…

Не збулось!.. Жаль і туга огортають душу…

Пам’ятай, Україно моя, цю трагічну сторінку історії! Бо не маємо права забути!

Кiлькiсть переглядiв: 19

Коментарi