Перемога залишає спогад, як рану…

2019-05-09

/Files/images/IMG_20190509_123507.jpg

Перемога залишає спогад, як рану…

Не треба сліз! Ще наші нас печуть,
Як тихо плаче росами трава,
Нехай же мирно пломеніє путь,
Для тих, хто наших мук не забува…

Коли приходить День Перемоги, на серці стає особливо щемко, а в пам’яті зринають шкільні лінійки, присвячені святу. І уже зараз, у дорослому віці (і тоді), розумієш усю трагічність; нездоланність і нескореність духу воїнів-захисників… Тоді ж бо їх було в рази більше, а зараз головні вороги – це час і пам'ять, хоч Перемога – одна на всіх…

Час: він летить семимильними кроками, як відлітають за обрій журавлями усі, хто ніс на своїх плечах віру, волю, перемогу… Пам'ять: у нас її забирають, переписують невпинно історію, але ж ми є творцями життя своєї країни (хочуть забрати і День Перемоги, та чи виправдано це?)…/Files/images/IMG_20190509_121543.jpg

Як же пройшов цей день у Княжицькій громаді? Хода пам’яті розпочалась зі школи до пам’ятника Невідомому солдату у с. Княжичі. Батьки, діти, дорослі, ветерани, небайдужі люди – ті, в чиїх серцях живуть спогади рідних, односельчан, бабусь і дідусів про роки 80-річної давнини. Отець Віталій, освятивши пам’ятник, прочитав молитву за душі загиблих у роки Другої світової війни. Олена Олександрівна Шинкаренко звернулася до присутніх з побажанням миру, віри в майбутнє української нації, незламності й нескореності українців. Наголосила сільський голова й про те, як важливий мир сьогодні, що його боронять у лавах армії односельці. Про свої сподівання, мрії, прагнення розповіли школярі, декламуючи вірші. Разом з місцевим ансамблем народної пісні «Калина» присутні, заслухані піснею, перенеслися у ті далекі, але близькі серцю, воєнні роки./Files/images/IMG_20190509_101602.jpg

Урочиста хода продовжилась до братської могили с. Жорнівка. І знову вірші, зболені, небом наговорені, в яких вкладені думки сотні українців, минулих і прийдешніх поколінь… І хвилина пам’яті за полеглими, котра відлунювалась автоматною чергою, вдарялась у піднебесну високість і, здавалось, доходила до Бога… У такі хвилини думками там, на Сході країни, де атоматні черги щоночі, де постріли градів щодня. (І мимоволі задумуєшся: як же добре, що хоча б тут діти чують постріли лише на знак пам’яті за загиблими, котрі ціною власного життя дарували нам мир, свободу…).

… Пройдуть роки, залишаючи спогад, як рану… І ті, хто не розуміє цінність Перемоги у Другій світовій війні сьогодні, зрозуміють її, коли Україна, вірю, переможе у війні проти російського агресора.

…Лиш хмари оповили небо, скупчились довкола. Лиш столітні сосни з дубами перешіптуються, ведуть тільки їм відому розмову… Діана Матвійчук

Кiлькiсть переглядiв: 279

Коментарi