Святобливий День Незалежності

2018-08-24

/Files/images/2018-08-24.jpg

…Отак воно і йдеться до руїни,
Отак ми й загрузаємо в убозтво:
Є боротьба за долю України –
Все інше то велике мискоборство… Ліна Костенко «Берестечко»

Сонце голубить своїм промінням небокрай, верхівки дерев і від того вони незвично чарівні, по-святковому вбрані… Золотиться небосхил чиєюсь невидимою рукою – так вмить перетворюється на стяг України жовтаво-блакитний. Здається, хтось там угорі почепив його (та зовсім не хтось, а янголи, Герої Небесної сотні), щоб пам’ятати, знати про цей святобливий День Незалежності…

Лиш столітні дуби-велети перешіптуються між собою, тріпочуть зеленавим віттям, ведуть тільки їм відому розмову, ту думу таємну, а вітер-пустун підслухати хоче, та не вдається йому – стереже кучеряву отару хмарин, які сновигають небом, пливуть…

Ниви золотоколосі врізаються в тебе, наповнюють енергією землі, манять і заворожують, а навколо «така краса сувора і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори…». А десь там у піднебессі журавлі-веселики на своїх крилах несуть вітання Батьківщині і тужливо проспівують: «Курли-курли»…

Ось так розумієш – Україна на рік подорослішала… Як гостро звучить, врізається в пам'ять, шматує усі прагнення й поривання просте (але тільки на перший погляд) слово НЕ ЗАЛЕЖНІСТЬ… Від кого чи від чого?

Не залежність, в першу чергу, від себе, своїх намірів, «гнилих», просочених підступністю планів, мовляв, «моя хата з краю – я нічого не знаю». (Але питання, яке ставлю перед собою: «А хто ж захищає оту хату, твою, нашу все ж таки Батьківщину?». Повірте, не ті, хто так говорить… А прикро…).

Не залежати від інших – це теж, погодьтеся, запорука успіху кожного. Ми ті, які наші дії. А діяти на благо країни – це ще один крок вперед, до нових здобутків. Проте, всі ми поєднані єдиним духовним ланцюгом, який скріплює нас в єдине ціле, в націю, незламну й незбориму.

Незалежність. Просте у своїй непокірності, святості, великій пошані слово… І тільки тепер розумієш усю його повноту – не залежати від ворога-сусіда, не скніти, а жити вільно й гордо, коли «врага не буде супостата, а буде син і буде мати…»;не продаватися, як Іуда за тридцять срібняків; не бути вовками в овечій шкурі, які під’їдають підмурки влади…

Хочемо змінити головний закон країни… (Чи знову підлаштувати «лазівки» для когось?). Конституції США більш, ніж двісті років, і американці свято знають і вірять у свої права й обов’язки. Хоча згадати б Пилипа Орлика – основоположника першої Козацької Конституції, яка була створена задовго до головного закону Сполучених Штатів…

Деякі фахівці навіть розробили теорію про те, що багатство країни залежатиме від впливовості й заможності людей, котрі зображені на банкнотах держав. (Мовляв, стодоларова банкнота найпопулярніша у світі, бо там зображений Бенджамін Франклін)… Прикро інколи усвідомлювати, що про Івана Франка, Михайла Грушевського і Тараса Шевченка, Лесю Українку й Григорія Сковороду дехто знає лише з української гривні… Та чи не вони підносили дух народу, возвеличували його й підтримували той вогонь нескореності й нездоланності?.. Ба, навіть словом…Як писав класик: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку у них відбирає мову»…

…Ось йде вона, простоволоса дівчина, наша Україна-ненька, горда й незалежна. На голові вінок пшенично-волошковий, у руці ‒ кетяги калини, переплетені стрічкою скорботи, сорочка вишивана торкається землі. Простує дорогою тернистою босоніж. Довкруж ниви, колосся яких переплелось з червоними маками й волошками-синьоочками. А над головою журавлики виводять тужливу пісню…

Все ж таки йде дівчина-Україна; вона свято вірить у те, що незборимий український народ, вільний і вічний…

…Та поки що дуби-велети перешіптуються між собою, тріпочуть зеленавим віттям, ведуть тільки їм відому розмову про той святобливий день, осяяний ореолом прийдешності. Діана Матвійчук

Кiлькiсть переглядiв: 19

Коментарi