«Ніхто не хотів помирати»

2017-11-24

/Files/images/PB242415.JPG

«Ніхто не хотів помирати»

«…Це ми, о Господи, твої плугатарі,

Орали, сіяли, молились на зорі,

Вдихали чорнозем, вгорталися в лани,

Не знали, що помрем з наказу сатани…»

Саме під такою назвою 24 листопада у Княжицькій ЗОШ І-ІІ ступенів пройшов захід, приурочений до 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні – геноциду українського народу. Бо прийшла смерть без війни, посухи чи голоду, без потопу. Спустошила вона села й хутори, невеликі містечка. Й мала та смерть ім’я – Голод…

Та імена тих людей безслідно не зникли, не розтанули у вирі часу, а закарбувалися у пам’яті людській… Старшокласники під керівництвом педагога-організатора Марини Володимирівни Ашурової представили відео згадки очевидців тих страшних подій, розповіли й про демографічні втрати України від голодомору. Згадали й матір, яка востаннє співала колискову своєму немовляті…

А скільки їх невідплаканих, тих невинноубієнних, дітей та дорослих, що хотіли просто одного – їсти й жити у своїй країні. Поховані вони без труни й молитви, позбавлені шани… Саме для них і запалала свіча пам’яті, того, здавалось би, маленького вогника (та якого!), що зв’язує минуле й сьогодення, єднає людей у велику родину, у єдину націю…

Ми маємо усвідомити, що для кожного з нас головною цінністю є власна держава, неподільна й суверенна, незалежна й демократична. І тільки за таких умов голод 1932-1933 років не маємо права допустити знову. Діана Матвійчук

Кiлькiсть переглядiв: 279

Коментарi