2017-11-24
«…Це ми, о Господи, твої плугатарі,
Орали, сіяли, молились на зорі,
Вдихали чорнозем, вгорталися в лани,
Не знали, що помрем з наказу сатани…»
Саме під такою назвою 24 листопада у Княжицькій ЗОШ І-ІІ ступенів пройшов захід, приурочений до 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні – геноциду українського народу. Бо прийшла смерть без війни, посухи чи голоду, без потопу. Спустошила вона села й хутори, невеликі містечка. Й мала та смерть ім’я – Голод…
Та імена тих людей безслідно не зникли, не розтанули у вирі часу, а закарбувалися у пам’яті людській… Старшокласники під керівництвом педагога-організатора Марини Володимирівни Ашурової представили відео згадки очевидців тих страшних подій, розповіли й про демографічні втрати України від голодомору. Згадали й матір, яка востаннє співала колискову своєму немовляті…
А скільки їх невідплаканих, тих невинноубієнних, дітей та дорослих, що хотіли просто одного – їсти й жити у своїй країні. Поховані вони без труни й молитви, позбавлені шани… Саме для них і запалала свіча пам’яті, того, здавалось би, маленького вогника (та якого!), що зв’язує минуле й сьогодення, єднає людей у велику родину, у єдину націю…
Ми маємо усвідомити, що для кожного з нас головною цінністю є власна держава, неподільна й суверенна, незалежна й демократична. І тільки за таких умов голод 1932-1933 років не маємо права допустити знову. Діана Матвійчук
Березень 2024 | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
П | В | С | Ч | П | С | Н |
1 | 2 | 3 | ||||
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |